Зроблено з любов'ю!
Житомир, вул. Шевченка, 198
Житомир, вул. Шевченка, 198
+38 (067) 769 4702, +38 (063) 295 3313
Тема українських національних прикрас дуже об’ємна, так що в одній статті її не розкрити. Українські жінки здавна полюбляли різноманітні декоративні елементи, включно з виробами з дорогоцінних металів і коштовного каміння. Навіть не дуже багаті дівчата мали окремі кошти, які заробляли для себе і не вкладали в спільний бюджет сім’ї, щоб купити традиційні коралі, які ставали невід’ємним доповненням навіть до буденного одягу.
На свята українські дівчата і жінки носили багато коштовностей і традиційних прикрас, особливу увагу акцентуючи на зоні шиї і грудей. Нашийні вироби були дуже різноманітні і пишні, що було пов’язане з магічним захистом важливої точки організму – сонячного сплетіння. Так, в старі часи всі коштовності і прикраси мали функцію оберегів, їхня пишнота, яскравість, блиск мали відвернути увагу злих сил від людини. Тому більшість аксесуарів були необхідністю для кожної жінки, як наприклад, коралі, червоне намисто.
Опис знаменитої Марусі з повісті «Маруся» Григорія Квітки-Основ'яненка добре показує, як любилися українські дівчата початку ХІХ століття у прикрасах. Нагадаємо, Маруся з кріпацької, хоч і небідної родини, але має вона багато аксесуарів.
«Коси у неї як смоль чорнiї та довгi-довгi, аж за колiно; у празник або хоч i в недiльку так гарно їх повбира, дрiбушки за дрiбушку та все сама собi заплiта; та як покладе їх на голову, поверх скиндячок вiнком, та заквiтча квiтками, кiнцi у ленти аж геть пороспуска; усi груди так i обнизанi добрим намистом з червонцями, так що разкiв двадцять буде, коли й не бiльш, а на шиї... та й шия бiлесенька-бiлесенька, от як би з крейди чепурненько вистругана; поверх такої-то шиї на чорнiй бархатцi, широкiй, так що пальця, мабуть, у два, золотий єднус i у кольцi зверху камiнець, червоненький... так так i сяє!» (Г. Квітка-Основ'яненко).
Ця цитата стане нам дороговказом у тому, про які найпопулярніші традиційні українські прикраси варто розповісти.
К. Маковський "Красуня" (ІІ половина ХІХ ст)
Почати варто з того, які види прикрас найчастіше використовувались нашим жіноцтвом. Це напряму пов’язане з національними традиціями і віруваннями, бо коштовності і натільні декоративні вироби здавна, як писалось вище, виконували роль оберегів. Традиційно під захист бралась голова, тому кожній українській дівчинці проколювали вуха в ранньому віці, кожен регіон мав свої вікові рамки, але не пізніше 3 років. Спочатку дитина носила червоні нитки у вухах, а потім срібні чи золоті сережки або кульчики. Це була обов’язковий аксесуар для кожної жінки. Порівняємо: у країнах Латинської Америки, традиційна культура яких в дечому схожа на нашу, бо в ній переплетені дохристиянські і християнські вірування, дівчаткам прийнято проколювати вуха у півроку. Там сережки теж мають значення оберегу.
Цікаво! Слово «кульчики» – видозмінене запозичення з польської мови, воно походить від слів «кулька» чи «кільце», етимологи у цьому питання розходяться.
Які сережки носили українки? Срібні, золоті, з вставками напівдорогоцінного і дорогоцінного каміння. Різноманіття цих коштовностей було величезним, але дуже популярними були сережки у вигляді півмісяця, у формі кульок, підвісок.
Нашийні оздоби вирізнялись ще більшим різноманіттям, про що свідчить і класик у наведеній вище цитаті. Зона декольте покривалась справжньою бронею з коралів і намиста. В кожному регіоні України були свої традиційні прикраси, але всіх об’єднували, звісно, коралі. Багатші жінки могли собі дозволити натуральні коралові буси, бідніші носили імітацію зі скла. Ще одна традиційна нашийна прикраса – баламути, тобто перламутрові буси. Не менш популярними були оздоби з бісеру, виготовлені з використанням етнічних орнаментів.
Цікаво! Під час посту жінки не носили пишні коралові намиста, обходячись білими або прозорими скляними кольє.
Якщо про нашийні види аксесуарів відомо більшості, то от про те, що носили українки на руках, знають мало. А такі прикраси теж користувались попитом. По-перше, це різноманітні браслети, металеві, скляні, з золота та срібла, міді. По-друге, на пальцях носили перстні, хоч традиційних обручок в старі часи у більшості не було, але пальці таки прикрашали. Перстні виготовлялись з золота, срібла, оздоблювались дорогоцінним камінням.
Як бачимо, наше жіноцтво дуже полюбляло всякі декоративні елементи, які виконували і естетичну, і утилітарну роль, захищаючи власницю від злих сил і поганих очей. Які ж найпопулярніші прикраси? Перерахуємо їх:
"Дівчина в хустинці", невідомий автор.
Різноманіття українських жіночих традиційних коштовностей і аксесуарів значно більше, що потребує подальшого детального вивчення і популяризації. Це справжні скарби не тільки матеріальні, а й духовні, бо розкривають нам особливості менталітету, показують місце жіночого начала у традиційних цінностях українців.
Джерела:
