Лялька-мотанка: оберіг чи сувенір?

Сучасних дітей важко здивувати навіть найцікавішою електронною іграшкою, але вони із задоволенням граються ляльками-мотанками, помічено не раз, бо довелося проводити майстер-класи для дітвори. Та й дорослі не оминуть цей витвір традиційної української культури, тому мотанки часто купують у якості сувенірів. Про прадавню ляльку з клаптиків тканини розповідають у школах, роблять виставки, знані майстри виготовляють по-справжньому унікальні екземпляри, так що мотанка зараз стала важливою частиною нашого культурного простору. Але чи знаємо ми достеменно, що вона собою являє, які таємниці зберігає і чи може вона бути просто сувеніром, чи, все-таки, несе якийсь сакральний зміст?

Лялька-мотанка

Цікаво! Ляльки з тканини і ниток виготовляли не тільки українці і слов’яни, такі вироби зустрічаються і в інших культурах. Ці іграшки мали кілька функцій, ними гралися, вони також оберігали немовлят від злих духів, ніби заміщуючи їх собою у колисці.

Лялька-мотанка як потужний оберіг дитини і родини

Учені стверджують, що ляльки з тканини почали виготовляти близько 5 тисяч років тому, ця традиція зберіглась до сьогодення, але сакральний сенс такого оберегу потроху втрачався. У язичницькі часи зроблена матір’ю для дитини мотанка ставала потужним оберегом, її обов’язково клали у колиску, щоб вберегти дитя від зурочення і зазіхання потойбічних сил. Ця традиція зберіглася і пізніше, у християнські часи, тому мотанка залишалась обов’язковим атрибутом дому. Лялька завжди виготовлялась вручну жінками, без використання будь-яких металевих інструментів, тканина бралась зношена, це могли бути сорочка батька чи матері, старий дитячий одяг, залишки полотна з рушників. Таким чином, енергетика цих сімейних речей, які були в тісному контакті з людиною, передавалась ляльці, разом з теплом людських рук, які її виготовляли.

Ганчіркова лялька з Перу, прибл. 1600 рік, світлина з книги "Das große Puppenbuch" Manfred Bachmann, Claus Hansmann, Leipzig Edition, 1971

Лялька-мотанка


Процес мотання або кутання доволі довгий і складний, має кілька важливих етапів, кожен з яких відбувався у свою чергу. Ось основний алгоритм створення доволі розповсюдженої мотанки у вигляді жіночої фігури:

  • Виготовлення скрутки для голови.
  • Голова приєднується до тулуба.
  • Намотування хреста на обличчя ляльки (необов’язковий етап).
  • Виготовлення скрутки для рук, приєднання до тулуба.
  • Одягання ляльки у кілька шарів одягу, у тому числі, у фартух.
  • Покривання хусткою голови, хусток може бути дві.
  • Декорування ляльки, наприклад, коралями з бісеру.

На всіх етапах існують свої неписані правила, скажімо, нитки мотати треба тільки за часовою стрілкою, нічого не відрізати, тільки відривати, не можна пришивати щось до мотанки. Магічна іграшка має зберігати обриси хреста, так само хрестоподібно мотаються нитки, які з’єднують частини виробу. Бажано робити ляльку у спокої, тиші, подумки передаючи їй свій натхненний настрій, можна промовляти молитву чи побажання майбутньому власнику оберегу. Таким чином, сам процес виготовлення являє собою сакральну дію, а виріб ніби одухотворяється енергією творчості.
Можна ставитись доволі скептично до прадавніх вірувань і не перейматися думками про енергетику речей, виготовлених вручну. Однак мотанка, зроблена з дотриманням усіх традицій, вже тому стане оберегом, що вона робиться і дарується з любов’ю, материнською, сестринською, вона стане проявом турботи і піклування про рідну людину. Якщо ж зробити мотанку самому для себе, то і в цьому випадку можна надіятись на певну емоційну віддачу, бо процес вимагає зосередженості і концентрації уваги, відсторонення від життєвої метушні і самозаглиблення. Як часто саме цього не вистачає нам у буденності, більше того, не вбачаємо ніякої крамоли, якщо до творення ляльки долучаться хлопчики і чоловіки.

Лялька-мотанка

Мотанка як сувенір – купувати чи ні

У минулому, страшному для України, столітті безвір’я і зречення національних традицій про мотанку знали лише етнографи, а ці прості лялечки вкрай не часто з’являлися у домах українців. Їх витіснили хоч і примітивні, але фабричні іграшки. Однак інтерес до прадавніх оберегів повернувся, разом з рушниками і вишиванками українці актуалізували для себе і мотанки. Сьогодні можна придбати таку ляльку на подарунок, у якості сувеніру, вражає різноманіття цих виробів, майстерність ручної роботи, багатство оздоби, вишуканість декорування. Розкішні витвори талановитих художників з охотою купують іноземці, а скромна лялька-мотанка перетворилась у оригінальну інтер’єру прикрасу. Чому ні, час змінює функції речей, а подібна популяризація українських традицій не зашкодить нікому.

Лялька-мотанка


Але якщо хочеться мати не просто красивий сувенір і дизайнерський витвір, то обирати треба мотанку, зроблену з дотриманням усіх правил, які прийшли до нас з глибини віків. Тоді можна придбати саме оберіг, а не декоративний предмет, хоч, звісно, це справа бажання і смаку. Бо сама лялька, проста чи розкішна, це лише тканина і нитки, її енергетикою наповнює людина, своїми бажаннями, мріями і потребою любові.

Марина Франчук

Джерела
Садовнича В. Старовинна магія українців
Схожі статті
Обереги на свадьбу

Наверх